Чому другий паспорт став пріоритетом після Brexit для молодих британців

Десятиліттями багато людей, народжених у Великій Британії, які мали право на друге громадянство, просто ніколи не переймалися паперовою тяганиною. Це коштувало грошей і часу, а без чіткої причини — навіщо? Brexit змінив цей розрахунок за одну ніч. Коли британські громадяни втратили свободу пересування — право подорожувати, жити й працювати у 27 країнах ЄС майже з тими самими правами, що й місцеві, — другий паспорт раптом став виглядати менше як дивина і більше як ключ.

Photo by Josh Hild on Pexels

Чому британці отримують другі паспорти

Масштаб зрушення вражає. За даними Управління національної статистики, перепис 2021 року виявив, що близько 1,26 мільйона людей, які живуть у Британії, приблизно 2,1 відсотка населення, тепер мають паспорти і Великої Британії, і іншої країни. Той самий перепис зафіксував п'ятикратне зростання кількості народжених у Британії людей, які мають і британський, і паспорт ЄС. Global Citizenship Observatory оцінює, що лише Brexit спонукав близько 90 000 британців отримати другий європейський паспорт — цифра, яка навіть не включає тих, хто вперше отримав ірландські паспорти, кількість яких оцінюють від 120 000 до півмільйона.

Мотиви практичні й емоційні. Другий паспорт ЄС повертає змогу оминати довгі черги на імміграційному контролі для не-громадян ЄС, оселятися за кордоном і залишатися довше за обмеження у 90 днів зі 180, яке тепер діє для британських мандрівників. Для декого процес також пробуджує відчуття ідентичності й приналежності, що дрімало ціле покоління.

Громадянство за походженням: як це працює

Технічно більшість людей, які здобувають громадянство за походженням, насправді його зовсім не «отримують». Замість натуралізації вони надають об'ємну документацію, щоб довести, що вони вже громадяни й хочуть це офіційно оформити. Правила суттєво різняться залежно від країни й зазвичай сягають лише на одне-два покоління назад, часто з вузькими умовами.

Для народжених у Великій Британії найпоширеніше європейське походження — ірландське, далеко попереду французького, німецького, польського й італійського. Британці, народжені в Північній Ірландії, мають право на ірландське громадянство за Белфастською угодою. Іншим доводиться відстежувати батька, дідуся чи бабусю, а часом і прадіда, та збирати свідоцтва про народження, шлюб і натуралізацію, інколи з архівів, пошкоджених війною. Паперова тяганина може бути повільною, але головна перешкода зазвичай — час, а не неможливість.

Шляхи реституції та що перевірити

Деякі країни пропонують спеціальні шляхи як акт реституції. Німеччина, разом з Австрією, Іспанією та Португалією, має особливі положення для нащадків людей, які втратили громадянство через політичні, расові чи релігійні переслідування. У Німеччині це охоплює тих, кого позбавили громадянства за нацистського режиму 1933–1945 років, та їхніх нащадків, хоча заявникам зазвичай потрібні оригінали документів, а не копії.

Перш ніж починати, варто підтвердити свою відповідність умовам, перелік потрібних документів і ймовірний термін обробки, який для деяких громадянств може розтягнутися на роки. Навіть ті, хто зрештою не відповідає вимогам, часто вважають родинне дослідження вартісним. І хоча другий паспорт полегшує подорожі, нові системи ЄС усе одно важливі: Європейську систему інформації та авторизації подорожей (ETIAS) очікують з кінця 2026 року, і вона вимагатиме від власників британських паспортів зареєструватися й сплатити €7 за дозвіл, який поновлюється кожні три роки. Щоб перевірити, до кого саме застосовуються нові правила, прочитайте наш посібник про те, кому потрібен ETIAS.