Шенгенська зона простими словами: як працює безкордонний простір Європи

Шенгенська зона — одне з головних досягнень європейського проєкту. Вона дає змогу понад 450 мільйонам людей вільно подорожувати між країнами-членами, не проходячи внутрішній прикордонний контроль.

Photo by Pexels

Що таке Шенген

Шенген почався в 1985 році як міжурядовий проєкт п'яти країн ЄС — Франції, Німеччини, Бельгії, Нідерландів і Люксембургу — і поступово виріс у найбільший простір вільних подорожей у світі. Назва походить від маленького села в Люксембурзі, де в 1985 і 1990 роках підписали Шенгенську угоду та Шенгенську конвенцію.

Належність до простору без внутрішнього прикордонного контролю означає, що країни не проводять перевірок на своїх внутрішніх кордонах, окрім випадків конкретних загроз, а натомість застосовують узгоджений контроль на зовнішніх кордонах за чітко визначеними критеріями. Спільний звід правил називається Шенгенським кодексом про кордони.

Які країни входять

Сьогодні Шенгенська зона охоплює понад чотири мільйони квадратних кілометрів і включає 29 країн: 25 із 27 держав-членів ЄС, а також усіх чотирьох членів Європейської асоціації вільної торгівлі (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія і Швейцарія). Болгарія та Румунія стали повноправними членами 1 січня 2025 року після скасування контролю на внутрішніх сухопутних кордонах. Контроль на внутрішніх кордонах із Кіпром ще не скасовано, а Ірландія не входить до Шенгену.

Photo by Pexels

Як захищають зовнішні кордони

Оскільки всередині зони немає регулярних перевірок, послідовне управління зовнішнім кордоном є вкрай важливим. Цю роботу підтримують Європейське агентство прикордонної та берегової охорони (Frontex) і спільні ІТ-системи, і вона модернізується через Систему в'їзду/виїзду (EES) та авторизацію подорожей ETIAS для безвізових відвідувачів. Якщо ви мандрівник з країни поза ЄС, огляд ETIAS пояснює, що ці зміни означатимуть для ваших поїздок.